Господь, який для всіх долі виміряє,
Особливу долю для нашого міста
З любов’ю Правицею Своєю начертав
І ратних воїнів стояти на сторожі ізбрав.
Через пожарища, кайдани і січ безпощадну
Нашому народу до щастя дорогу прокладав.
На одній нозі на рідну землю повертались
І в сирих землянках приют свій находили.
Ми свідчимо: вони даремно труд не погубили,
Господь Правицею Своєю нам долю готував,
Даром Небесним рідну Україну увінчав.
І сьогодні, в день Святого Іоанна Богослова,
Сили Небесні, з нами радуючись, торжествували,
Святкові служби в храмах відправлялись,
І на урочистому засіданні професор Куделко
З Харківського Національного Університету
Цікавий доклад про минулу історію прочитав.
Ще з давніх-давен, як тільки університет відкрився,
Спільна праця науки і Церкви
Цілі роки на користь народу служила.
Про це свідчить храм Преподобного Антонія.
В лихі часи його в кінотеатр перетворили,
Це був для них кращий « вираз культури » –
Нищити культуру свого православного народу.
Бурі бушували, особливий ревнітєль кричав:
« Скоро у нас не буде ні одного попа, ні храма » —
І ізуверськи на всіх своїми кулаками махав
Не розуміючи, що сам собі смерть накликав.
Господь недругами поруганий не буває.
Де « герой », що з могили кулаків не підіймає?
А народ до Бога свої руки простягав і простягає,
І Отець Небесний народ
православний благословляє.
Ось заслуга народна, що сьогодні у нас ювілей –
Десять років Харківської Духовної Семінарії,
Про що професор Куделко прекрасно сповістив.
Як не було трудно, народ ратний не корився,
А університет з Святою Церквою Богу молився.
Сьогодні в Антонієвській церкві
звершилась Свята літургія.
Це – свята відповідь: Ворог ! Ти не переміг !
В тих буревіях страждала Харківська єпархія,
І Господь одозвався до мене: « Никодиме ! Вірний !
Кріпись і якомога в Харкові Семінарію віднови ».
В цьому боренні проходили мої нелегкі дні.
Та труд наш наполегливий не був даремний,
Сьогодні ми на славу святкували ювілей.
Десять років – це надто короткий період,
Та ми святкуємо торжество з торжеств,
Отже, ми маємо своїх послідовників данину.
Наші студенти в нашій семінарії і в інших
Працюють на славу нам – викладачами.
Не сумніваюсь, деякі архієреями будуть.
Ось, мої любі, відрада моя із відрад,
Слобожанська Церква не посоромила
Своєї вірності перед Богом і людьми.
На закінчення мені хочеться згадати
Пісню славного співака Гулака-Артемовського :
«Владико неба і землі !
Взиваємо до Тебе з мольбою,
Десницею Твоєю Святою
З висот небесних нас осіни!»
А ми відгукаємось непохитною надією,
Ми були і будемо вірні Бога Святого сини.
Україно Ненько, скарб прадідів збережи,
А ми, сини твої, візьмемось за руки
І щиро заспіваємо: « Господи Милосердний !
Україну Твоєю Правицею на вічні віка бережи ! »
Цим священним натхненням Харківська Семінарія
Святкує свій славний десятилітній ювілей.

9 жовтня 2006 р., м. Харків

Православна Харківщина, №10, 2006 г.