Боголюбивим пастирям, всечесному чернецтву,

викладачам та студентам Харківської Духовної Семінарії,

всім вірним чадам Харківської єпархії

Української Православної Церкви  

 

«…не жахайтесь! Ви шукаєте  розп’ятого Ісуса Назарянина. Він воскрес, - нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були».

(Мк. 16,6)

 

 

Улюблені отці, браття і сестри !

 

христос воскрес!

 

          Завершивши очищувальний подвиг Великого посту, знов святкує Церква наша Пасху Господню, оспівуючи Воскреслого з мертвих Христа, Який дарував нам вічне життя. В цю пасхальну ніч ми становимося учасниками великої духовної радості. Жони-мироносиці  вранці першого дня нового тижня прийшли намастити тіло Ісуса благовонним миром і знайшли Його гроб пустим. Їх страх і здивування розвіяв Ангел, сповістивши їм про велике звершення  Господа, що «Він воскрес, - нема Його тут!» (Мк. 16,6).

 учащим и учащимся Харьковской Духовной Семинарии,

 всем  верным чадам Харьковской епархии

 Украинской Православной Церкви

 

«…не ужасайтесь. Иисуса ищете Назарянина, распятого; Он воскрес, Его нет здесь. Вот место, где Он был положен».

(Мк. 16,6)

 

Возлюбленные отцы, братья и сестры!

 

христос воскресе!

 

             Совершив очистительный подвиг Великого поста, вновь ликует Церковь наша, воспевая Воскресшего из мертвых Христа Жизнодавца, ибо в эту пасхальную ночь мы становимся участниками духовного пира радости. Жены-мироносицы, пришедшие рано утром в первый  день недели  помазать благовониями  тело  Иисуса, нашли Его гроб пустым. Их страх и недоумение развеял Ангел, возвестивший им: «Он воскрес, Его нет здесь» (Мк.16,6).

Мене звати В’ячеслав. Мені 17 років. Я навчаюся у Харківському Національному Університеті ім. В. Н. Каразіна на першому курсі філологічного факультету за спеціальністю «журналістика». Я обрав вивчання цієї спеціальності не тому, що люблю спілкуватися з людьми чи писати про них, не тому, що хочу тримати суспільство у курсі останніх новин і не для того, щоб потрапити у телевізор, ні. Мене до цього спонукнуло дещо інше, а саме — музика.
Такий дивний зв`язок полягає у тому, що музика супроводжує мене усе життя. Важка музика. Коли мені було років 3, я почув Iron Maiden. Тоді, звичайно, я не дуже розумів, що це - heavy–metal, що це андеграунд, не дуже розумів, що таке «овердрайв», який я чув з колонок (гітарний ефект такий) і не знав, що це початок моєї головної пристрасті, яка стане невід`ємною частиною моєї  душі, частиною мене, речі, без якої життя у майбутньому буде неможливо уявити, речі, яка не буде викликати питань на гнило — філософські теми і єдиної речі, яка у часи розпачу буде давати розуміти, що не все так погано. Одна єдина річ.
По ходу свого зростання, я пізнавав все більше і більше нових музичних стилів та груп. Коли мені було 5, я вже знав що таке Metallica, Deep Purple та Depeche Mode. І як зараз пам`ятаю, це не було просто слухання того, що увімкнув  батько у програвачі, мені дійсно подобалося, я знав що саме подобалося, розумів ту музику і мені хотілося ще. У 7 років я вперше почув black-metal та death-metal — одні з найбрутальніших стилів у важкій музиці, у 9 — почалося моє знайомство з готикою і індастріалом, у 10 — з doom-metal — одним з найпохмуріших стилів у важкій музиці . І десь у цей час мій батько почав купляти російський журнал про важку музику «Dark City».
Його номери були моїми підручниками. З нього я почав узнавати як той чи інший музичний стиль називається, історію становлення жанрів музичного андеграунду, новини про свої улюблені групи та нові, мені невідомі. Крім «Dark City» було ще кілька видань, з якими мені доводилося ознайомлюватися, проте саме він був першим та основним моїм провідником до «теоретичного» боку важкої музики. Також, я вивчав різноманітну літературу на цю тематику, про групи та стилі, і 13 в років я вже знав всі основні стилі та течії важкої музики та готики, їх піджанри  та відветвління. І кількість груп, яких я знав і слухав, вже рахувалася десятками, а до сьогоднього дня — сотнями.