Одним з найбільших християнських свят року є Великдень. Це свято збирає багато парафіян до кожного храму, в кожному місті, селі.
Цього року до Свято-Георгіївського храму в смт Кегичівка прийшло надзвичайно багато людей, які з радістю в серці та незгасимим вогником віри в душі завітали сюди, аби порадіти радісній звістці — Воскресінню Христовому. Треба додати, що парафіяни прийшли в цю святу ніч не лише просто освятити паски, яйця та все принесене в великодньому кошику, а й послухати мудре слово настоятеля Свято-Георгіївського храму, протоієрея Стефана Барни, який разом з о.Леонідом проводили урочисте святкове богослужінння. Варто відзначити, що і храм був переповнений людьми і подвір›я церкви, де вони влаштували декілька кіл, та ще й великий Центральний майдан Кегичівки був весь заповнений прихожанами. Нічну пітьму розганяли вогники сотень свічок, що горіли у кожному кошику, тих, хто завітав на свято. Безпосередньо, перед освяченням о.Стефан Барна зачитав Пасхальне Послання всім віруючим, передане керівництвом Харківської епархії, а також теплими, щирими словами особисто привітав всіх присутніх з величним святом Восресіння Христового, побажав віри в Господа, любові, радості в Пасхальні дні. Після закінчення служби в Кегичівці о.Стефан Барна відвідав населені пункти Кегичівщини, де освятив паски і передав Великодні вітання місцевим жителям.
Повертаючись додому після служби у кожного з вуст лунала радісна звістка — Христос Воскрес! Воістину Воскрес! — звучало у відповідь.
Чи вірив великий український філософ у Всевишнього? Безумовно, так. Недаремно ж на кожній сторінці його творів слово Бог зустрічається в середньому не менше 5‑ти разів. Уже став знаменитим крилатий вираз великого боголюбця: «А хто Христа знає, то не важливо, що він не знає інше. А хто Христа не знає, то не важливо, що він знає інше». У сорокарічному віці він заявляє: «Я давно помер для світу для того, щоб возродитися со Христом». Десь через рік пише своєму другові Михайлу Ковалинському: «Я все робив, роблю і робитиму тільки для того, щоб зрозуміти, що таке смерть Христа і що значить його воскресіння». Уже в 5 років він співає на крілосі церкви у містечку Чорнухи. Уже в 7 років, за словами його учня Михайла Ковалинського, виявляє такі риси як благочестя (тобто — віра в Бога), талант до музики, тягу до наук і велику силу духу — тобто ті риси, які допомогли йому в майбутньому стати видатною людиною. У 12‑річному віці вступає до Києво‑Могилянської академії, яка на той час була духовним закладом. Навіть придворний хор, у якому співав Сковорода, в основному виконував духовну музику (псалми, літургію). І це ще більше зміцнювало віру майбутнього мислителя. В тридцятирічному віці починає вивчати Біблію (за його ж власними словами). І саме з цього часу не розлучається з нею все життя. Серед друзів Сковороди найбільше було священнослужителів не тільки тому, що це були найосвіченіші люди того часу, а, перш за все, тому, що їх об›єднувала віра в Бога і знання про нього. Часто притулком йому в холодну пору року служили монастирі. Найчастіше зупинявся, мандруючи по Слобожанщині, в Покровському монастирі міста Харкова, Куряжському, Охтирському, Сумському монастирях. Особливим було відношення мандрівного філософа до Сіннянського монастиря, що знаходився в селі Писарівка Золочівського району. Ігуменом цього монастиря був двоюрідний брат Сковороди Іустин Звіряка. Тому філософ сюди часто навідується і навіть пише тут два своїх твори: пісню 30‑у із «Саду божественних пісень» і знаменитий трактат «ЖенаЛотова». Мудрець веде аскетичний спосіб життя. Він в усьому себе обмежує: спить не більше 4 годин на добу, їсть один-два рази тільки в темну пору дня, не вживає риби, не вживає м’яса. Безумовно, виконує всі пости. У нього є навіть латинський вірш, присвячений посту, в кінці якого він вигукує «О скольких ты возвеличил!». Мається на увазі перш за все піст духовний. «Молитва и терпение, терпение и молитва не токмо мне, но всем», — пише він. Саме праведний спосіб життя, безмежна віра в Бога, блискуче знання Святого Письма і зробили Сковороду символом християнина в Україні.
Науковий співробітник музею Г. С. Сковороди, парафіянин Свято-Преображенського храму Манженко В. П.
5 квітня 2012 року у православному житті району відбулася визначна подія — з’явилася ще одна церква. Тимчасовий храм розпочав духовне служіння у Сковородинівці. Майже 70 років люди були позбавлені можливості возносити молитви Богу. У цей святковий день нагадаємо про релігійне життя Сковородинівки, колишньої Пан-Іванівки.
За життя Г. С. Сковороди село належало до приходу села Кадниця. У 1795 р. в Пан-Іванівці «по благословенню преосвященного Феотикса» була освячена церква Преображення, і село стало центром приходу замість Кадниці. Ще в середині XIX ст. в пан-іванівській церкві зберігалися стародруки: «Апостол» (М., 1688), «Псалтир» (М., 1680), «Тріодь цвітна» (М., 1696), «Євангеліє» (М., 1701), «Патерик Печерський» (К., 1702), «Служебник». 1871 року церква була оновлена. Про її вигляд відомо з фотографії 1930‑х років та спогадів місцевих жителів. Дерев’яний храм був розписаний під цеглу і вкритий залізом. Із західного боку — портик з чотирма колонами і трикутним фронтоном. Будівлю увінчував купол, критий залізом. Близько 1933 року церкву було закрито, а в 1937 році з неї зняли купол і дзвони. Священика, отця Петра Герасименка, репресовано. Приміщення використовували під клуб, зерносховище тощо. Цей храм проіснував до 1943 року, доки його не спалили п’яні есесівці. Після визволення села залишки церкви були розібрані, а поряд влаштовано братську могилу полеглих радянських воїнів.
От ред.: С каждым днем увеличивается число членов Апостольской, Канонической Православной Церкви.
Большинство из них, не зная истории Церкви, приходит в недоумение, в чем заключается каноничность нашей Церкви, где и когда ее лишились все остальные христианские «церкви».
Окончание. Начало в №3.
Фотий, ссылаясь на 3-е правило II Вселенского Собора и на 28-е правило IV (Халкидонского) Вселенского Собора, дказывал чисто человеческий характер происхождения почетного первенства, предоставленного римской кафедре: «Папа — первый среди равных (primus inter pares) — не в силу Евангельских текстов, а в отношении значения Рима как столицы». В том же году он написал и разослал окружное послание ко всем восточным кафедрам, приглашая соборно обсудить поведение папы и римского духовенства. Патриархи сочли доводы Фотия настолько вескими и обоснованными, что в мае 867 года в Константинополе был созван с их участием Собор, на котором Николай I был единогласно признан недостойным священного сана и предан анафеме, о чем было решено отправить в Рим послание. Собор этот решил и утвердил следующее.
20 апреля 2012 г. В день празднования в честь иконы Божий Матери «Живоносный Источник» исполняющий обязанности Управляющего Харьковской епархией архиепископ Изюмский Онуфрий совершил Божественную литургию в храме иконы Божией Матери «Живоносный Источник» 5 Центральной клинической больницы г. Харькова. За богослужением архипастырю сослужил настоятель больничного храма и глава одного из отделений больницы протоиерей Владимир Лебединец. Участие в богослужении приняли также и неизменные прихожане – руководство, персонал и пациенты медицинского учреждения.
По благословению Блаженнейшего Владимира, Митрополита Киевского и всея Украины, за многолетние усердные труды во славу Святой Церкви к Празднику Святой Пасхи архиепископ Онуфрий вручил протоиерею Владимиру Лебединцу награду – Крест с украшениями.
18 апреля 2012 г. Исполняющий обязанности Управляющего Харьковской епархией архиепископ Изюмский Онуфрий совершил пасхальную литию у гроба Высокопреосвященнейшего митрополита Харьковского и Богодуховского Никодима в приделе Святителя Мелетия Свято-Благовещенского кафедрального собора, по случаю 91-ой годовщины со дня рождения последнего по времени правящего архипастыря Харьковской епархии. С архиепископом Онуфрием разделили молитву настоятели храмов и духовенство г. Харькова.
По завершении поминальной литии архиепископ Онуфрий сказал теплые слова о выдающемся приснопамятном архипастыре Святой Церкви и призвал духовенство и верующих следовать наставлениям, жизненному примеру Высокопреосвященнейшего владыки Никодима.
В перший день Світлої Седмиці, 16 квітня, у центрі м. Краснограда відбулася виставка-фестиваль «Великоднє диво», організована громадським об’єднанням «Традиція» за ініціативи Красноградської міської ради при сприянні громади Благовіщенського храму. Цей конкурс має стати регулярним проектом об’єднання «Традиція» і буде проводитися щороку до Свята Святої Пасхи. Метою проведення цього заходу стало прагнення залучати мешканців міста до православної культури, до розвитку всіх видів народної творчості, до збереження і популяризації кращих народних традицій. В виставці прийняли участь мешканці міста, навчальні заклади, підприємства міста та сільські ради. Святковий настрій панував на площі, де були виставлені великодні композиції, техніка виконання яких вражала своєю різноманітністю. Тут можна побачити і вишивки, і плетені з бісеру вироби, і паперову пластику, і художнє ліплення, і художній розпис, і лозоплетіння. У багатьох виробах просліджується як збереження традиційних, так і використання оригінальних сучасних, прийомів створення святкових композицій. Представники сільських рад підійшли до участі у виставці-конкурсі з кулінарної точки зору і виставили на своїх столах традиційні великодні страви: чудові паски, крашанки, смажені ковбаси, печеню і навіть сало… в шоколаді. Гості і учасники в очікуванні продовження свята чинно проходжувалися вздовж столів, розглядаючи та порівнюючи композиції.
Христос Воскресе! 21 апреля в Свято-Александро-Невском храме по благословению исполняющего обязанности Управляющего Харьковской епархией архиепископа Изюмского Онуфрия, при поддержке Харьковской епархии, а так же при поддержке Харьковской областной государственной администрации прошел, уже ставший традиционным, шестой конкурс детского творчества «Пасхальная радость». Ребятами Харькова и Харьковского района на конкурс было представлено около 1500 работ на Пасхальную тему: писанки, рисунки, витражи, поделки, вышивки, стихи, плетение бисером, фотоработы… и в каждую работу вложен не только труд ребенка, но частичка его души. Такое разнообразие представленных работ поразило как участников и гостей праздника, так и представителей Харьковской областной Государственной администрации. Заместитель председателя Харьковской областной Государственной Администрации Савин Евгений Евгеньевич, начальник Управления науки и образования Шаповалов Роман Владимирович и начальник Управления культуры и туризма Кузнецов Дмитрий Павлович торжественно вручили Дипломы и призы победителям конкурса. А настоятель Александ- ро-Невского храма прот. Петр (Козачков) авторов 50 лучших работ поощрил денежной премией. В ходе праздника заместитель главы области вручил Благодарности главы Харьковской областной администрации Михаила Добкина настоятелю Александро-Невского храма Петру Козачкову, а также директору воскресной школы при храме Светлане Козачковой. Благодаря замечательной организации и личному вниманию директора воскресной школы каждый участник стал лауреатом конкурса, получил почетную грамоту и приз. Гости праздника смогли принять участие в играх и конкурсах, спеть песни и прочитать стихи о Светлом Христовом Воскресении. Герои мультфильма «Маша и Медведь» одарили гостей воздушными шарами и своим веселым настроением. Праздничный концерт открыл хор учащихся воскресной школы при Александро — Невском храме. Незабываемое впечатление от своего выступления оставил ансамбль украинских народных инструментов «Весняночка» Комсомольской детской музыкальной школы. Музыкально-литературная постановка «Новые приключения Буратино», в которой приняли участие учащиеся воскресной школы, завершила праздничный концерт. Закончился праздник вкусным угощением для всех гостей, пришедших разделить с нами Пасхальную радость. Воистину Воскресе!
Ирина Красницкая. Свято-Александро- Невский храм, г. Харьков.
15 апреля 2012 г. В торжественную ночь Светлого Христова Воскресения исполняющий обязанности Управляющего Харьковской епархией архиепископ Изюмский Онуфрий в Свято-Благовещенском кафедральном соборе возглавил праздничное богослужение. Перед началом Пасхальной заутрени в кафедральный собор был доставлен Благодатный огонь, возженный в Великую Субботу на Гробе Господнем. Лампаду с Благодатным огнем сопровождали глава Харьковской областной государственной администрации Михаил Добкин и глава Харьковского областного совета Сергей Чернов. По традиции, в Пасху на Божественной литургии в соборе чтение Святого Евангелия совершалось на многих языках. С амвона было зачитано Пасхальное послание Предстоятеля Украинской Православной Церкви Блаженнейшего Владимира, Митрополита Киевского и всея Украины. После причастия Высокопреосвященнейший архиепископ Онуфрий прочитал молитвы на освящение артоса и скоромной пищи.
В ночь Святой Пасхи на харьковский телеканалах «ОТБ» и «7 канале» велась прямая трансляция богослужения из Свято-Благовещенского собора. Комментировал трансляцию иерей Александр Каневский.
12 апреля 2012 г. В Великий Четверг, воспоминание Тайной Вечери, исполняющий обязанности Управляющего Харьковской епархией архиепископ Изюмский Онуфрий совершил Божественную литургию святителя Василия Великого в Свято-Благовещенском кафедральном соборе.
За богослужением Высокопреосвященнейший архиепископ Онуфрий рукоположил воспитанника Харьковской духовной семинарии Сергея Чуба в сан диакона.
