Сімдесят років для людини — майже все життя, а для історії — лише мить. Можливо, саме тому все, що було звичним для дідів-прадідів, поступово стає реальністю і для нас.

Свого часу партійні активісти зі своєю верхівкою знищили тисячі історичних пам›яток, соборів, храмів — того, що було основою духовності та нашої віри. Тисячі священиків поневірялися у в›язницях, бо намагалися донести мирянам слово Боже, допомагали людям знайти душевний спокій, з›ясувати своє призначення на цій землі.
Вже у незалежній Україні повертаються з небуття наші святині, відбудовуються зруйновані церкви. Це радує не тільки віруючих, а й усіх, хто щиро вболіває за майбутнє своєї держави. Духовне багатство нетлінне, тож його значення важко переоцінити. Саме віра сприяє й відновленню втрачених зв›язків між поколіннями, а цього вкрай не вистачає нашому суспільству.
На початку нового року, коли особливо відчутною є Божа благодать, у нашому селі відбулося освячення приміщення церкви. Його провели п›ятеро священиків. Відтепер ми маємо свій Петро-Павлівський храм.
Процес його відбудови об›єднав моїх земляків. І добре, що свого часу сільський голова Іван Лисяк узявся за реалізацію такої сміливої ідеї, зрозумівши, що на будівництво нового приміщення розраховувати не доводиться. Допоміг директор СТОВ «Мрія», незмінний депутат районної ради Микола Кудревич, який без вагань виділив будівлю, що досі пустувала. Завдяки пожертвам людей, будівельники агрофірми у стислі строки капітально відремонтували приміщення. Справжнім організатором цієї справи був отець Василій, кипучій енергії якого можна було щиро позаздрити. Добрим помічником йому став Юрій Тюпа, під безпосереднім керівництвом якого проводилася реконструкція.
Духовно багата людина, котра живе з вірою у серці, ніколи не буває жорстокою. Можна сказати, що неординарна подія, що відбулася у нашому селі на початку нинішнього року, допоможе моїм односельцям стати добрішими, мудрішими та духовно сильнішими.
М. Сюсько, с. Петрівка,
Красноградського району