Ляльки, які змIнюють долі Православана Харківщина, №3 (104) март 2011  
 
Ляльки, які змIнюють доліУ період із 21 до 23 лютого в актовій залі недільної школи Свято-Благовіщенського храму мешканці та гості нашого міста Краснограду мали змогу побачити експонати унікального музею.

Мабуть, немає серед нас людини, яка жодного разу не задумувалась, що чекає нашу планету в майбутньому. Суспільство деградує — це факт, який не заперечують ні педагоги, ні вчені, ні політики. Та навіть у нашу цинічну епоху люди не перестають шукати вогники добра, захоплюватися безцінними мистецькими витворами.
Дитинство... Найкраща пора в житті кожної людини. Саме в цей період відчувається становлення особистості — малюк пізнає світ, отримує уявлення про добро та зло, красу і потворність. Тому дорослі намагаються передати своїм нащадкам набутий досвід, бачення світу. Розповісти про кращі фільми, прочитані книжки, які, можливо, зіграли важливу роль у виборі життєвого шляху. Показати іграшки, що символізували казкових героїв, на яких так хотілося бути схожими...
Прагнення звернутися до дітей XXI сторіччя від імені їхніх батьків спонукало харківського педагога, історика, колекціонера Валерія Дмитровича Лейка створити в Харкові перший в СНД музей дитинства.
На цей час унікальна колекція складається з понад десяти тисяч екземплярів: іграшки, монети, журнали, книжки, газети, етикетки, календарі, листівки, програвачі, платівки, перший радянський телевізор «КВН» — усього не перерахувати! Більшість із них знаходяться на виставці у харківській гімназії №12, але і це — лише незначна частина колекції. Постійного приміщення музей не має, причина банальна: брак коштів.
Валерій Лейко з проникливістю психолога вказує на болючі суспільні проблеми і пропонує шляхи їхнього вирішення. Сутність виставки полягає у поєднанні двох контрастів: речі та іграшки минулого сторіччя, створені у СРСР, й сучасні, привезені з-за кордону. На одному стенді — усміхнені кучеряві «Машеньки-Дашеньки», на другому — «красуні» з великими головами, дикунським макіяжем, тоненькими ручками-ніжками. Навіть звірятка різні: старі радянські — добрі й милі, сучасні — відразливі й агресивні.
Ще якихось тридцять років тому речі, призначені для дітей, проходили «цензуру», що відкидала увесь негатив. Тож, прочитавши книжку, хотілося стати моряком, лікарем, мандрівником. Виникало бажання щось створювати власноруч. Не брудно лаятися і пити пиво, а працювати!
Багатьох присутніх дітей зацікавив красивий дерев'яний кораблик. Яким же було їхнє здивування, коли дізналися, що ця річ виготовлена ровесником із 70-х років минулого сторіччя!
Єдиний «інструмент», яким користується більшість сучасних дітей — комп'ютерна «миша»... А сорок років тому хлопчик, створюючи кораблик, спілкувався зі своїм батьком, який допомагав йому.
А ось — яскраво-червона істота (можливо, зроблена з токсичного, шкідливого матеріалу), в неї немає ні рота, ні очей. Можна було б пожаліти таку потвору, та в руках вона тримає зброю для вбивства. Чому вона навчить? Запитання риторичне. Якщо діти з пелюшок граються такими «лялечками», то вони сприймають це як естетичну норму, в них виробляється викривлене сприйняття позитивного та негативного.

Ляльки, які змIнюють долі


Ринок праці на сьогодні вщент заповнений бухгалтерами та юристами, тому що це — «престижно». А скільки інженерів, винахідників, учених втратила наша країна тому, що дітям не прищепили любов до моделювання через конструктор або журнали «Юний технік», «Техніка — молоді» тощо.
Раніше держава була зацікавлена у всебічному розвиткові маленької людини: діяли безкоштовні гуртки, спеціальні телепередачі. Зараз — є яскраві журнали, та вони нічому не навчають, і, головне, ні до чого доброго не спонукають.
Валерій Лейко показував речі, які діти відшукали, займаючись у звичайному археологічному гурткові. Так, на Салтівці школярі знайшли зуб акули, а в Боровському районі — закам'янілого кальмара. Після такого відкриття мимоволі з'являється інтерес: а що це, а коли існували в нашій місцевості ці представники живої природи?
Колекціонер наголосив: батьки та вчителі не можуть самостійно зупинити потік непотребу, що насувається до нас із-за кордону. Для цього потрібна підтримка керівництва держави. Україні необхідна чітка конструктивна політика, єдина програма щодо виховання та духовного розвитку молодого покоління. Інтереси, захоплення, моральні норми — все це починається з дитинства. І вирішувати цю проблему треба на законодавчому рівні.
Перебуваючи під враженням від побаченого і почутого, мимоволі замислюєшся: чия провина у загальній епідемії людської байдужості?..
Така виставка — наочний приклад, побудований на контрастах. Ми давно звикли до монстрів, які завоювали прилавки магазинів, фільми та мультики. Все це руйнує нестійку дитячу психіку. Добре, що знайшлася людина, котра не пошкодувала часу і коштів, щоб донести розуміння цього до нашої свідомості.
Олена Клочко
Фото С. Ґонтаря
 
 
 
Другие новости по теме:

  • Уроки християнської етики
  • Автобіографія… чи те, що мало б нею бути
  • Врятоване життя
  • Святковий подарунок дітям
  • Дзвони Престольного свята...




  •  
      Просмотрено: 2073 раз Просмотров: 2073 автор: admin 8 апреля 2011 Напечатать Комментарии (0)