Про дарвінізм немало піднімається питань в друкованих інформаціях, але рідко йде мова про те, що в радянський час, Дарвін подавався набагато атеїстичніше, ніж він був. Зовсім не згадувалось про те, що він був служителем англіканської церкви. А в час, коли писав про еволюцію, хворів після експедиції, він намагався щиро каятися. Дарвін доводив, що жива природа безперервно змінюється і розвивається і що в основі її розвитку лежать три фактори: мінливість, спадковість, природний добір.
Безумовно, в його працях проявляється матеріалістичний напрямок, до якого слід відноситись критично. Ось, наприклад, одна з таких його теорій, яка базуючись на повільності еволюційного процесу, потребувала того, що палеонтологи з часом повинні були виявити безліч перехідних форм, або проміжних ланок, що зв’язували б старі види з новими (на що дуже розраховував сам Дарвін), одначе це «підтвердилось» з точністю до навпаки. Еволюційна гіпотеза про розвиток як процес безперервних змін, що переходять одна в одну без стрибків, переривів поступовості, так і лишилась науковим припущенням.
До тези проміжних ланок відносились критично навіть вчені, які підтримували комуністичні ідеї. До них належить радянська вчена доктор біологічних наук, професор ХНУ Божко Марія Павлівна, з якою і мені по деяким питанням доводилось сперечатись. Вона викладала порівняну зоологічну анатомію, в яку, якраз, входить цитологія, гістологія та їх аномалії з рудиментів і атавізмів. Божко твердо повідомляла, що в палеонтології подібних переходів не існує.
Незважаючи на явні докази, в певних колах, войовничих атеїстів взяли на озброєння неіснуючі явища зв’язку через перехідні форми. Це був Т. Д. Лисенко, провідник панівних, на той час, «наукових» комуністичних ідей. В його праці «Агробіологія» було атеїстично, без доказів, затверджено положення про спадковість певного виду, без Творця. Та і в інших роботах не менше абсурдів, наприклад, березу перетворити на яблуню і т. д.
Біблія каже: «земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його», (Буття 1,12). Отже, на вербі груш не бачимо.
І. В. Мічурін на початку свого діяння скористався роботами Семеренка, дійсно вченого, людини з теологічним мисленням, обдарованого талантом садовода. Згодом Мічурін переробив його праці на свій лад, а Семеренка зрадив на катування і смерть. Той же Мічурін створив паралельно з Лисенком «біологічну наукову систему», спрямовану на перетворення рослинних організмів, в яких доводив можливість керування чисто матеріалістично їх спадковістю і мінливістю. Звідціля й вивів жахливий лозунг: «Нічого чекати милість від природи, її необхідно взяти в свої руки». Слово «природа» на його лекціях заміняло Бога.
А ось ще товариш Опарин А. І., що працював по марксистській діалектиці природознавства. Аналізуючи можливі шляхи виникнення наступних еволюцій простих структур, енергетичних процесів і біохімічних функцій, він мав зухвалість доводити існування невідомої енергії, яка без Бога створила життя на Землі. І це не дивлячись на те, що на той час, немало вчених подібну енергію сповідували, як енергію Бога Творця
А ще О. Б. Лепешинська, відома революціонерка, активна комуністка, «вчена» без біологічної освіти, найвойовничиша атеїстка, повідомляла, що вона в своїх «наукових» експериментах, без Бога створила живу речовину. ЇЇ, так сказати, «наука» була видана в багатьох томах, але світовою наукою її роботи не були прийняті. А ось у радянському союзі ці «труди» були обов’язкові для вивчення в усіх навчальних закладах. І лише тільки після смерті Сталіна, десь в семидесятих роках ХХ століття, вони були розкритиковані та спростовані, як антинаукові.
Ці, так звані, вчені та подібні їм, мали свою таку мету з партійного гімну:
…Не ждіть рятунку ні від кого
Ні від богів, ні від царів!
Ми старий світ зруйнуємо,
А потім, ми новий світ збудуємо,
Хто був нічим, той стане всім…
Святитель Феофан Затворник дуже влучно висловися про лжезнання. Читаємо у нього в книзі «Мысли на каждый день года»: «… стає явним, як не о Господє мудрствующий збирає наче гори знань, а між тим всі вони хлам, призрак істини, а не істина. У таких не тільки не буває знань, але й смисл людський губиться. Вони починають марити, як сонні. Читайте системи матеріалістів и ви побачите, що це так…»
Саме тому було неприйнятно для атеїстів те, що релігія невідмінна для дореволюційних інтелектуалів, вчених. Бо вони мали високодуховне виховання, були культурно освіченими, мали почуття гідності і чесності, виконували Божі заповіді, і в ніякому разі не дали б згоди на руйнування своєї мети.
Саме тому було і є страхіттям для атеїстів те, що релігія необхідна для буття людей як дореволюційної епохи, так і завжди у всіх епохах, як вчених, так і простих людей. Ось чому вождям революційної влади необхідно було, в першу чергу, ліквідувати віру в Бога Творця. Вони закривали храми. Засилали до Сибіру, саджали в тюрми та вбивали священнослужителів і вірних христових. Особливо безбожників дратували вчені з теологічним світоглядом. Їх наукові ідеї забороняли, самі вчені були репресовані і багато з них розстріляно. Справжня наука була загальмована на десятки років. Такі явища необхідно повідомляти світу, щоб подібне не повторювалось.
Матеріали з подібними питаннями були також надруковані в №5(10); 4(93) та ін. газети «Православна Харків­щина».
В. П. Золотарьов, старший науковий співробітник Музею природи ХНУ, колишнього Музею дарвінізму