Дійсно, підростаюче покоління двадцять першого століття більш загадкове, аніж його попередники у цьому ж віці. Однак чи не поспішаємо ми, категорично засуджуючи підлітків? Можливо, оточуючі просто не бажають достукатися до їх сердець, а лише міряють цінності «на свій аршин»? Адже так чи інакше, наші діти копіюють нашу ж поведінку, щоправда, у своїй інтерпретації. Бо якщо вчитель у школі формально повчає лише у рамках шкільної програми, вдома мама у вільний час дивиться безкінечні серіали по телевізору, а батько в основному зайнятий пляшкою із пивом, то молодшим членам сім’ї залишається єдине спілкування — із комп’ютером або телефоном. Настали часи, про які говориться у Святому Писанні: люди втратили найцінніше — любов, і стали холодними у спілкуванні один з одним. Навіть із своїми дітьми. 
Вихід є. Дорослі мають можливість знайти шлях до живих сердець, ознайомившись з азами Православної віри, відкривши дорогу до храму, до Церкви. У минулому залишилися часи войовничого атеїзму, православні храми є якщо не у кожному селі, то у кожному містечку. Але чому так багато молоді і підлітків нічого не відають про православні традиції, етику. поведінку?
З метою відповіді на такі запитання і організували у Красноградській ЗОШ № 3 відвідування учнями восьмого класу храмів Красноградщини. Ініціатор відвідин — вчителька української мови та літератури Антоніна Миколаївна Москалик, яка не вперше у виховній роботі звертається саме до православної тематики. Зокрема, за її ініціативи гостями учнів неодноразово були викладачі недільної школи Благовіщенського храму міста Краснограда. Подібна поїздка по місцевим храмам також не перша.
Свято-Миколаївський храм у Попівці Красноградського району, де побували школярі, збудований у 90 роки минулого століття силами громади та сільськогосподарських підприємств. Він є прикрасою села і духовним джерелом для його мешканців. Купола невеликої ошатної споруди сяють золотом на сонці і вселяють у серця віру і надію. Настоятель храму отець Василій і активісти громади роблять все, щоб тут панували чистота і порядок і цю прикмету швидко помітили учні. І хоча багато з них вперше переступили церковний поріг, помітно, як серця відразу відкрилися назустріч красі і чистоті. З щирою цікавістю слухали розповідь настоятеля отця Василія про повсякденне життя храму, важливість для кожної людини вивчати Слово Боже, уміти віддавати перевагу не матеріальному, а духовному.
Наступний маршрут — храм Віри, Надії, Любові та матері їх Софії у селі Соснівка. До подорожуючих приєднався отець Олександр, який опікується нещодавно відновленою святинею. Історія Соснівського храму незвичайна. Із Соснівкою, (раніше Циглерівкою) пов’язані імена французьких дворян Моріца, Карла та Якова Ламбертів, які під час французької революції 1789–1794 років емігрували до імператорської Росії і поступили на військову службу у царську армію, дослужилися до високих армійських звань. Яків Ламберт одружився із дочкою хазяїна Циглерівки (Соснівки) і одержав маєток у спадщину. Найбільш відомий серед Ламбертів був Карл, герой війни 1812 року, один з найвизначніших генералів кавалерії олександрівської епохи, портрет якого зберігається у Ермітажі, останні роки свого життя провів у маєтку брата Якова. Згідно із документами тієї епохи, ввічливих, доброзичливих і щедрих Ламбертів любили селяни Циглерівки та навколишніх сіл. Вони опікувалися просвітою і духовним виховання мешканців, за свої кошти збудували церкву. Після відомих подій 1917 року маєток Ламбертів було пограбовано і їх поховання знищено, а Софіївський храм зруйновано під час Великої вітчизняної війни. За переказами, він піддався бомбардуванням, злетів у повітря і дивним чином опустився на землю уже без даху та куполу… У такому вигляді зберігався до наших часів. Це були руїни, але святість їх залишалася незаперечною, недарма ж місцеві жителі неодноразово бачили на стінах зображення Божої Матері. На початку 2000 років настоятель Благовіщенського храму м. Краснограда отець Миколай разом із громадою винесли ризиковане рішення — відбудувати храм Віри, Надії, Любові і матері їх Софії. Важко було з коштами. Але відгукнулися голови сільськогосподарських товариств на території району В. Біляк та І. Гулий, інші доброчинники.
І вкотре відбулося чудо: сьогодні є велична церковна споруда у первозданному вигляді і сяє на сонці, виділяючись яскраво білими стінами на фоні лісової зелені
Цю історію розповів школярам отець Олександр під час перебування у храмі села Соснівка і дітей вразили приклади безкорисливої праці та пожертви. Не хлібом єдиним жива людина — цю істину багато хто відкрив для себе вперше під час поїздки по святиням Красноградщини.
Школярам необхідні знання основ християнської етики, яка виховує повагу до ближнього, терпіння, скромність, безкорисливість — переконана вчителька ЗОШ № 3 Антоніна Миколаївна Москалик, — ці істини змінять їх життя і світогляд. давно назріла необхідність введення у школах факультативу з основ православної віри. Реалізації ж заважають бюрократичні перепони у сфері освіти, а можливо, і відсутність бажання у середовищі чиновників ввести у навчальний процес такі заняття.
Як би там не було, кожен відчуває — підлітки, як ніколи, віддаляються і замикаються у особистому світі. І якщо мы самі ми не зробимо перших кроків назустріч і не допоможемо знайти шлях до віри, до православного храму, то поруч з ними залишаться лише віртуальні демони комп’ютерних ігор. А також, не виключено, адепти тоталітарних сект, які запропонують свої фальшиві цінності і спіймають у сіті душі, які ще не окріпли.