|
Латини, початкуючі промову, За звичай, починали із «ab ovo», Що слід тлумачити, як «від яйця». Та верт зазначити, що фраза ця Не просто троп, не тільки алегорія, А майже філософська категорія. Адже питання філософське це — Що було першим — курка чи яйце? Задачу розв’язати мати змогу Надасть тут звернення до Бога.
А відповідь Його ось на столі, Де паски головують чималі. Боки у них вилискують жовтками. Їх голови помазані білками. Довкола крашанки їх облягають. А ще і писанки, і дряпанки бувають. А ще церковні мури викладають На, яйцями збагаченім, вапні. Хіба ж не годі вже? Та ні… Ще образи малюють на стіні. Яєчній темпері надавши перевагу. А ще звернути варт увагу, Як дбають горло, голос «чистять» Сирим яйцем диякони й хористи. Щоб Бога славить милозвучно Й молитву спрямувати влучно.
Та це все царина практична. А ось історія більш романтична І, понад те, священна й символічна…
З благословення Господа Христа Марія Магдалинська по містах Поганських понесла благую вість. До італійських добулась обійсть, До Риму стежку протоптала, Перед самим Тіберієм постала.
«Христос Воскрес», — вона йому… А він їй: «Віри я не йму. Не маю до байок довіри. Та і в брехні триматись треба міри». Тоді, щоб благовість не дати на поталу, Вона яєчко куряче дістала. Яйце — не курку, nota bene, (Писання свідчать достеменно) На поміч Господа призвала, І те яйце червоним стало. Як Праведною кров’ю збагряніло, Що пролилася на хресті із Тіла.
Почухав карка імператор, Мигикнув (був бо не оратор), І августійше повелів, Щоб християнам не стинати вже голів.
Ця пауза, хай тимчасова, Можливість надала для слова Апостолам про наміри далекоглядні… Щоб вісті благі і відрадні Вікам прийдешнім заповісти, Щоб відали село і місто, Що, далебі, Христос Воскрес І був вознісся до небес, До нашого й Свого Отця, Поклавши місії земній кінця, Й лишивши заповідь того, Що коли сприймем ми Його, Гріховну шкаралупу продзьобаєм, Проклюнемось у вічність і надбаєм Життя душі, покраяній гріхами. Й розчиняться їй стулки брами У світ небачений Отця, І зімкнеться там круговерть оця У контурі всесвітньому яйця.
А та стара, як світ ділема Ніяка, мабуть, не проблема. Бо справжня філософія небес — Христос живий. Христос воскрес!
В.Козелецький
|
|