Адміністрація Харківського Музею анатомії звернулась з проханням до ХДС, щоб освятити православним обрядом кафедру анатомії. Перед освяченням в розмові з працівниками музею була піднята тема про те, що в «анатомці» в тридцяті лихі, безбожні роки,
як у в’язниці, знаходились святі мощі нашого Свт. Афанасія.
Справа в тому, що в той час в Москві в мавзолеї почав псуватися набальзамований ідол Леніна. Для збереження його працювали вчені не тільки радянські, а також були мобілізовані анатоми із інших держав. Але процес гноїння трупу не зупинявся. Тоді ЦК компартії СРСР прийняло рішення, доручити цю справу відомому на той час академіку Воробйову В.П. Про нього у своїх спогадах розповідали професори Ніколаєв, Козирєв Г. С., Медведєв Г.С. та інші. Воробйов досвідчений вчений, інтелектуал, добре теологічно вихований, — безумовно, на подібну авантюру не був згоден. Але до нього було застосовано сильний тиск, і таким чином його примусили взяти участь у перебальзамуванні Леніна. І на превеликий жаль, це подіяло негативно на нього. Після деякого часу роботи над проблемою бальзамування, Воробйов різко змінився та перетворився у злісного матеріаліста. Його дратувало нетління святих мощєй. Він не міг зрозуміти, чому святі мощі не піддаються тлінню, а бальзамований найціннішими препаратами Ленін руйнується. Він мріяв в тканинах мощів знайти речі, які припинять руйнацію останків вождя. Воробйов вимагав, щоб йому надали для досліджень святі мощі. І по вказівці ЦК йому віддали мощі Свт. Афанасія, Патріарха Цареградського і Лубенського. Він посягнув на святиню.
Але Господь не благословив цього: і він, по іронії долі, за все своє життя так і не знайшов потрібного матеріалу для повної зупинки руйнації бальзамованого Леніна, цю таємницю Господь йому не відкрив.
В 1943 році я був присутній, коли мощі Свт. Афанасія були перенесені з напівзруйнованого будинку «анатомки» в Трьохсвятительський храм міста Харкова. (За яких обставин я знайомий з цими фактами, частково надруковано в номерах 5(10); 8(13); 6(21); 4 (43); (35) газети «Православна Харківщина».)
4 травня 2010 року протоієреєм нашої єпархії Михаїлом (Пилипчуком) був освячений Музей анатомії. Безумовно, потрібно хоч мінімально розповісти про кафедру анатомії. В ній працювали і працюють зараз багато видатних, гідних визнання вчених, які надають необхідні знання студентам — майбутнім лікарям. І нам відомо немало священиків-лікарів Харкова, які придбавши духовну освіту, стали чудовими лікарями не тільки тіла, а й душі.
Вчені колеги по анатомії дуже різні по духовному поклику. Існують в «анатомці» атеїсти, є мусульмани, буддисти, іудеї та й християни різних конфесій. Спочатку деякі з них не були згодні щодо православного освячення, але коли це було здійснено, всі були в захваті від духовного настрою о. Михаїла, від його відношення до святого чину. Він обійшов всі три поверхи будови, виконуючи все з благоговінням. Заходив до кожної експозиційної зали, до всіх аудиторій та кабінетів. А коли священиком була подана багатогранна проповідь, де чудово доведена потреба у освяченні взагалі, а також окремо конкретно для «анатомки», було підкреслено, що тут по роду діяльності існують підстави для ряду відхилень від православних ідей.
Співробітники «анатомки» навіть змонтували стенд, на якому помістили фотоекспозицію про освячення музею, і, не дивлячись на різницю теологічних уподобань, всі були дуже задоволені.
Старший науковий співробітник музею ХНУ В.П. Золатарьов
