«Шановні владики.  Шановний Високопреосвященнійший владико митрополит Никодим і всі сьогодні тут присутні. 18 років назад 18 епіскопів нашої Церкви зібрали Архієрейський Собор з приводу того, що становилася все більше і більше неспокійною ситуація відносно Церкви і її керівництва.  18 архієреїв і 18 років сьогодні збігається в одне і те ж у турботі про збереження Святого Православ’я, єдності у Дусі і Вірі, єдності, яку ми маємо показувати людям, навіть не церковним, щоб показати їм красоту правди нашої Церкви.  Я хочу сердечно привітати тих, хто був учасником цього Собору, привітати і дякувати вам за особливий дар довір’я, яке завжди з’єднує нас усіх в єдину  церковну спільноту, яка повинна турбуватися про спасіння всіх людей, яких вона окормляє і буде окормляти, виконуючі свою постійну місію. Дякую вам за ту любов, за те братнє довір’я, яке дійсно дає можливість турбуватись за судьбу Церкви та за чистоту Православ’я.  Сьогодні ми помолились, як належить у таких випадках, і рішили скористуватися цим приміщенням, де 18 років назад 27-28 травня проходив Архієрейський Собор.  Постанови того пам’ятного Собору знають всі.  Про це друкувалось, про це писалось, про це наголошувалось вже не один раз.  Хотілось історично продовжити значення цього місця, де ми збиралися з благословення Божого благодаттю Святого Духа.  І сьогодні тут буде відбуватися чергове засідання нашого Священного Синоду, який розбирає питання як зовнішнього, так і внутрішнього характеру, — нашої Церкви, нашої місії, нашого служіння, яке нелегким було завжди в історії, але по зову Господньому ми повинні виконувати все, що Він заповідує. 
Я вітаю вас і зичу багато років, щоб згадувати цей Собор (він того вартий), назідатись і ще більш укріплювати наших братів-епіскопів, ще бути відвертішими, щирими і до людей і до Церкви, і творити ту волю Божу, яка спадає на кожного, хто сприймає особливий хрест, у даному разі — пастирський хрест, хто повинен вчити, проповідувати, рішити, в’язати, дозволяти і забороняти.  Церква будує свої позиції на камені Церковнім, а Церковні камені будувалися в свою чергу на місії Церкви, апостольському спадку. І таким чином наслідування апостолам і милість і благодать Божа керує нами і буде керувати до скінчення днів, поки буде Церква на землі.  Вітаю вас, шановні браття, дякую вам і запрошую вас зайнятися деякими справами, що до нинішнього стану нашої Церкви».