Порада Ангела

Ніжно Ангел будить:
«Дитино, вставай
І на Службу Божу
В церкву поспішай».

Та в цей час лукавий
Не спить, не дріма,
Тихо так на вушко
Дитині співа:

«Не вставай, дитино,
А поспи ще трішки,
Бо у тебе в Церкві
Болітимуть ніжки».

Спить дитя блаженне,
У сні підроста.
Будить Ангел вдруге,
Будить неспроста:

«Уставай, дитино,
Сонечко вже встало,
І недільне свято
Знову завітало».

А лукавий шепче:
«Не йди, не спіши,
Ти така натомлена,
В ліжку полежи».

Час проходить швидко
В клопотах щоденних,
І роки спливають
У справах буденних.

Стала вже бабусею
Дитинонька та.
І вже вкотре сходить
Неділя свята.

Все в житті минуло —
І добре, і зле.
Радо вже щебече
Внуча золоте:

«Знаєш, люба бабцю,
Яка в мене мрія?
Щоб ти розповіла
Що то — Літургія».

«Як тобі сказати,
Серденько моє,
Що занапастила
Я життя своє.

Книжок не читала,
В церкві не була
І про Літургію
Знати не могла.

Одну добру раду
Дам тобі, внучатко:
Як тебе будитиме
Твоє Ангелятко,

То вставай швиденько,
Убирайся вмить
І не прислухайся,
Що в тебе болить.

Бо минеться молодість.
Як виростуть діти,
Будуть ще сильніше
Ніженьки боліти.

А на старість буде
Боліти душа,
Що життя змарноване
Не варте й гроша».