Настоятель Свято Троїцького Храму протоієрей  Олексій  Довгаль нерідко вітає з Днем народження  літніх парафіян. Він бажає їм благополуччя та спокою.

Віруючі люди похилого віку прожили важке буденне життя через війну, через нестачі повоєнних років. Уважно і збентежено о. Олексій слухає, як старі з добрим пафосом згадують про моторошне минуле… Літні люди щиро вдячні духовному пастирю о. Олексію за доброзичливість. Вони поринають у спомини… І ще довго точиться бесіда. А я, слухаючи розмову, згадую своє…
Згадувалось, як Божою мудрістю таємно, в глибокій скритності, в підпіллі православні пристосовувались молитись Господу, прохаючи спинити лиху побудову міфічного комунізму. Бо в жахливих умовах безбожного режиму атеїсти репресіями душили віруючих, маючи на меті тільки одне — знищення церкви.
Не по людські, бездушно руйнували храми. Забороняли хрестити немовлят, і взагалі хреститись. Насильно нав’язували атеїстичну пропаганду навіть у дитсадках та учбових закладах. Звільняли віруючих з роботи. Кидали у тюрми, засилали до Сибіру. Вбивали церковних служителів. Переслідували віруючих вчених, які провіщали теологічні ідеї.
Проте комуністи признавали, що навіть такі жорстокі акції не можуть знищити віру в Бога. Тому в 1932 році влаштували штучний голод. А зараз повторюють, що подібне відбулось через невисокий уражай. Це безсоромна брехня!
Мені розповідали батьки дуже часто, як їх багатодітні родичі з нащадками майже всі померли. Бо з кожного двору «активісти» вигрібали все до останньої крихтини… Бо з хат забирали не тільки їстівне, а ще рушили пічки, щоб, коли знайдеться якийсь харч, не було в чому і де його зварити. Так нас відлучали від молитви …
Затим була страшна чотирьохрічна війна. Вона прийшла в кожний дім, кожну сім‘ю. Принесла страждання.
Дивом дозволено було вірити в Бога… Однак, відродження Православ'я відбувалося зовсім не так, як планували фашисти.
Бурхливе церковне життя на окупованій території України почалось стихійно. Храми, що відкрились, перетворювались в центри національної самосвідомості і прояву патріотизму. Навколо них згуртувалась значна частина населення. Творець благословив на Перемогу. ПЕРЕМОГЛИ! Високу ціну було заплачено за Перемогу.
Та після руйнівної війни знову стався страшний голод. І знову жахливі репресії. Було відновлено дію закону «про п'ять колосків», за яким було засуджено тисячі селян. Ув'язнювали навіть дітей, що на стерні підіймали колосок! На п'ять років до Сибіру! Висилали!
А за кордон ешелонами вивозили хліб. На Заході створювали комунізм. А люди нашої держави смертельно голодували.
Селяни тікали від голодної смерті у більш благополучні райони. Щоб уникнути обезлюднення села, каральні загони перехоплювали відчайдушних людей. А в місті на Холодногірському мосту лежали мертві, через них переступали… Голод мав стресовий характер та трагічний вплив на людей. Особливо на дітей. Зголоднілі, безпорадні, налякані окупацією і внаслідок усього з психічними вадами. Понівечені душі…
Після війни повернулась ідея атеїзму. Разом з тим голод посилив критичні настрої у радянському суспільстві, викликав прихований та відкритий опір. Щоб дані проблеми не підіймали віруючі, — храми знову закривали.
Коли Микита Хрущов викрив злочини та культ особи Сталіна, з'явилася надія на те, що Церкву перестануть переслідувати. Але, навпаки, знову руйнували Храми.
Забороняли дзвони, без яких важко навіть уявити Православну Церкву. Ще б заборонили дихати…
У такій ситуації відчаю, невпевненості у завтрашньому дні змінювалась поведінка людей, що приводило до руйнації норм та ціннісних орієнтацій.
Нам усім, мабуть, доводилось спостерігати чистеньку чемну бабусю, яка, проходячи біля смітника, зупиняється, бо згадує пережите жахливе життя. І даний Богом інстинкт виживання мобілізує в ній рефлекс пошуку їжі… Знайшла щось їстівне, зібрала все та понесла до дому… В хаті бачить, що в неї є харч, чистий і кращий за принесений. Повертає все знову до сміття, але не залишає, а знову несе його до себе. Так робить декілька разів, бо відчуває великій гріх Господній, що хліб в смітті. Трапляється подібне і з одягом, бо його просто не було! Обмотували ганчір’ям ноги, обмотки швидко стирались і оголеними ногами прямо по снігу ступали у сорокаградусний мороз. Як це зрозуміло, коли пережив лихоліття! Таке нерідко трапляється теж і зі мною. Це вже хвороба, психогенез.
Психологія — це наука про Богом дану душу. В нашій, в той час, атеїстичній державі, ця дисципліна для штудіювання була заборонена, оскільки, в марксистській науці душа не існувала. Але, в той же час, в секретних військових колах велись розробки можливого впливу на психіку людей, вплив на душі непокірних. В СРСР вивчення психології було дозволено лише десь з 1960 року.
Безбожники виголошують надто красиво, як голуби солодко воркують, але обіцянки їх ми чули і вже бачили. Про найкращі умови для трудящих…, а потім знущаються, тримаючи у чергах. Загубивши страх Божий, душу нашу в свої кайдани заковують, або зовсім ліквідують. Не вірте їм, не допускайте їх ідеалізм в душі свої. Намагайтесь, щоб ще в ембріональному стані ідеологію їх, від нечистого, зупинити, або знищити.
Доки, Господи, нечестиві, доки нечестиві торжествувати будуть? (Пс. 93:3) вдову і прибульця вбивають, і сиріт убивають (Пс. 93:6).
Зрозумійте це ви, нерозумні в народі, а ви, убогі на розум, коли наберетеся глузду? (Пс. 93:8), щоб дати йому спокій в тяжкі дні, доки нечестивому вириється яма! (Пс. 93:13) і оберне на них беззаконня їх, і злодійством їх винищить їх, винищить їх Господь Бог наш. (Пс. 93:23)
Минули великі зимові православні свята… Віруючі літні люди, котрі пережили запекле безбожжя, тепер, незважаючи на певні матеріальні проблеми, в радостях та Господній пошані провели всі урочистості. Народ втішається, що є можливість спокійно молитися в Храмі та відчувати милість Божу.