Соціальну роботу цілком можна назвати діяльністю в соціальній сфері з клієнтами, у яких виникли проблеми. Вони пов’язані і з зовнішньою стороною життя людини (бродяжництво, алкоголізм, інвалідність тощо) і внутрішньою (наприклад, комплекс неповноцінності або завищена самооцінка, лінь, жорстокість, агресивність). Соціальна робота як практична діяльність спрямована на підтримку, розвиток і реабілітацію індивідуальної і соціальної суб’єктності, які в єдності характеризують життєві сили людини.

Основні принципи діяльності центрів соціальних служб це: законність, дотримання і захист прав людини, системність, доступність, конфіденційність, відповідальність за дотримання етичних та правових норм під час надання допомоги, недопущення негуманних і дискримінаційних дій щодо соціально незахищених категорій сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги. 

На виконання соціальних ініціатив Президента України та з метою забезпечення послідовного впровадження державної соціальної політики щодо підвищення стандартів життя, передбачено здійснення модернізації соціальних служб для повного охоплення увагою держави найуразливіших громадян, в першу чергу сімей з дітьми.

Потреба у повному охопленні соціальними послугами в першу чергу сімей з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах, призвела до необхідності введення посад фахівців із соціальної роботи.

Основним пріоритетом діяльності центрів соціальних служб є соціальна робота з категоріями населення, які потребують допомоги, насамперед це: сім’ї, які опинилися у складних життєвих обставинах, прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, що перебувають під під опікою, піклуванням, опікуни, піклувальники, особи, які мають проблему залежностей, діти та молодь із функціональними обмеженнями, одинокі матері, які мають ризик відмовитися забрати дитину з пологового відділення або іншого медичного закладу, особи, засуджені до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі та особи, які звільнилися з місць позбавлення волі, а також усі, хто потребують допомоги.

Потреба у повному охопленні соціальними послугами в першу чергу сімей з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах, призвела до необхідності введення посад фахівців із соціальної роботи. В липні 2012 року було введено 611 посад фахівців із соціальної роботи до районних, міських, районних у м. Харкові центрів СССДМ, що склало 56% від потреби, в 2013 році додатково введено 47 посад фахівців із соціальної роботи, що склало 61% відсоток від потреби регіону, потреба регіону 1086. З лютого 2013 року в системі центрів працює 658 фахівців. Це дозволило наблизити соціальні послуги (а у даному контексті соціальний супровід) до отримувачів цих послуг. Головне, що практично в кожному населеному пункті є такий фахівець з соціальної роботи, а це дає можливість дійти до кожної родини на місцях, вчасно визначити проблеми в сім’ях, адекватно відреагувати та забезпечити належними професійними соціальними послугами.

Професія «фахівець із соціальної роботи» створена для вирішення соціальних проблем людини і суспільства, в їх числі соціальні та психологічні конфлікти, стресові ситуації, емоційні та психологічні проблеми, насильство і дискримінацію, злочин і правопорушення, батьківську жорстокість та інші. Особи та сім’ї, які опинилися у складних життєвих обставинах, отримують від фахівців психологічну підтримку, допомогу в направленні на лікування та оздоровлення, влаштуванні на навчання або роботу, поліпшенні житлово-­побутових умов тощо. А для реалізації цього фахівець із соціальної роботи тісно співпрацює з органами місцевого самоврядування, територіальними закладами соціального захисту населення, закладами охорони здоров’я, закладами освіти, дільничними інспекторами, кримінальною міліцією у справах дітей, кримінально-виконавчою інспекцією, центрами зайнятості, громадськими організаціями, Харківською єпархією Української Православної Церкви, з метою формування та діяльності мультидисциплінарної команди, для того, щоб дії державних органів були засновані на чітких та однозначних правових критеріях. Саме батьки повинні визначати методи та форми виховання дітей у межах необхідності забезпечення життя, здоров’я та моральності дитини. Це є Богом накреслене право та обов’язок батьків. Неприпустиме обмеження прагнення батьків виховувати дітей у традиційних культурних, релігійних, соціальних та інших цінностях.

Головна мета фахівців із соціальної роботи – вжити всіх заходів для захисту дітей від сирітства та забезпечити скорочення кількості дітей, які втрачають батьківське піклування. Чим раніше фахівець потрапить в сім’ю, познайомиться з нею, визначить можливі ризики і почне з нею працювати (здійснить профілактичну інтервенцію в сім’ю), тим більша вірогідність того що ситуацію можна вчасно змінити на краще і зберегти родину. Жодна сім’я на закріплених територіях не має залишитись поза увагою.

Практика першого року роботи нових фахівців із соціальної роботи вже засвідчила: далеко не всі родини готові співпрацювати. Чим більша для дитини небезпека в сім’ї, тим менш досяжною стає така сім’я і тим складніше захистити дитину в цій сім’ї. Саме тому вкрай необхідно окрім надання соціальної допомоги сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах, залучати до взаємодії представників Православної Церкви з метою формування системи цінностей і духовного потенціалу дітей, молоді та сімей, любові до дитини з боку батьків та поваги дітей до дорослих, поглиблення їх знань про духовний світ людей у межах православних традицій, моральних норм і культурних цінностей, а також відновлення родинних зв’язків та зміцнення сімейних стосунків.

В.о. директора Харківського обласного ЦСССДМ Тимошенко