Святині рідного краю... Пресс-служба » Православана Харківщина » №6 (119) июнь 2012  
 
Святині рідного краю... Яскравий, різнобарвний і співучий подарував нам Господь у цьому році травень-місяць. Несподівано, майже одночасно, все навколо перетворилось на квітучий сад! Раділи очі, раділа душа, раділо серце сповнене чогось надзвичайного, корисного та довгоочікуваного… Учні і вчителі загальноосвітньої школи № 96 у Великій Данилівці завжди зустрічають травень з особливим відчуттям духовного хвилювання, бо вже знають, що за багаторічною традицією настоятель Свято-Покровського храму Великої Данилівки протоієрей Андрій Кір’янчук обов’язково запросить кращих учнів початкової школи з предмету християнської етики та їх вчителів у паломницьку поїздку. Так буває завжди наприкінці учбового року. Вже були поїздки в Полтаву до Хресто-Воздвиженського жіночого монастиря, в Диканьку до храму на честь Святителя Миколи, до Мгарського Свято-Преображенського монастиря, в Козельщину до Різдва-Богородичного жіночого монастиря, до Свято-Успенської Святогорської лаври і багато інших, чудових поїздок святими місцями України. А якою ж буде поїздка цього року? Біля яких святинь буде підноситись наша спільна молитва? Порадившись з вчителями, батюшка благословив поїздку святими місцями нашого рідного краю. Дійсно, інколи так буває, що святі місця у сусідніх областях відвідаєш раніше, ніж святині, які уславили наш рідний край. Отець Андрій благословив відвідати Свято-Озерянський храм в Нижній Озерянці, де ще в ХVII ст. була чудодійно явлена головна святиня Харківщини Озерянська ікона Божої Матері, Свято-Борисо-Глібський жіночий монастир і Спасів Скит. Згадали, що така поїздка вже колись була, але з іншими учнями і вчителями. Очолив поїздку директор ЗОШ № 96 О. Г. Юхименко Напередодні, за традицією, один із уроків християнської етики пройшов у Свято-Покровському храмі Великої Данилівки, де діти і вчителі ще раз згадали правила поводження в храмі. Тому в день поїздки вже о сьомій годині ранку юні і дорослі паломники у відповідному одязі і з піднесеним настроєм зайшли до рідного Свято-Покровського храму, поставили спільну свічку і разом з батюшкою піднесли молитви до Господа, Матері Божої, Святого Миколи Чудотворця, до Ангела Охоронця, щоб благословили учасників поїздки. В Свято-Озерянському храмі в Нижній Озерянці ми стали учасниками Божественної літургії, після якої був водосвятний молебен, водичку для якого всіСвятині рідного краю... набирали у Святому джерелі. Після служби отець Іоанн, настоятель храму, подарував дітям Озерянську ікону Божої Матері і благословив усіх на омовіння у святій воді в купальні. По дорозі в Озерянку паломники познайомились з історією Озерянської ікони Божої Матері, яку косар випадково розсік навпіл, як вона зрослась і як з’явилось на місці її явлення цілюще джерело. Як благоговійно ставились до ікони, після молитов біля якої відбувалось багато чудес, ченці Озерянської Богородичної пустині, яка з’явилась на цьому місці, і 300‑річчя якої нещодавно святкувала Харківська Єпархія. На жаль, монастир існував тільки до 1787 року, але і потім ікона продовжувала допомагати людям. Хоча чудодійна ікона зникла, багато її копій-списків надають і сьогодні допомогу всім тим, хто з вірою звертається до Божої Матері. Отримані знання допомогли учасникам поїздки з сердечним молитовним настроєм приймати участь в Літургії, а потім у важливому, для декого першому в житті омовінні у святому джерелі. Очі у всіх сяяли, усім не хотілось залишати цей затишний, святий куточок нашого краю, але на нас вже чекали в музеї Першотравневої гімназії, де знаходяться мозаїчні ікони, які з ініціативи вчителя історії Якова Івановича старшокласники допомогли зняти з напівзруйнованої каплиці Спасу Нерукотворного в період гонінь на церкву, в кінці 50‑х років минулого століття і зберегти. Розповідь керівника музею Зінаїди Миколаївни всім дуже сподобалась. Всі уявили, як неподалік від місця, де зараз знаходиться Першотравнева гімназія, несподівано 17 жовтня 1888 році сталась аварія Царського потягу.
Постраждалим, разом з іншими пасажирами надавали допомогу члени родини царя Олександра III, які дивом всі вижили. В пам’ять про цю подію на місці аварії потягу за проектом академіка архітектури Марфельда були збудовані храм Христа Спасителя і каплиця Нерукотворного Спасу. На інформаційних стендах, які встановлені на колишньому фундаменті храму, унікальні фотографії виразно знайомлять з подіями в день аварії. Ми відвідали каплицю, яку було відроджено до життя в 2003 році до 115‑ї річниці аварії Царського потягу зусиллями майже усіх служб Південної залізниці на чолі з начальником В. Остапчуком. Каплиця наче вросла в платформу, нагадуючи про те, що саме тут і був той вагон, в якому дивом врятувалась Царська родина. Неподалік від каплиці встановлено поклонний хрест, до якого всі благоговійно і молитовно приклались. На лавках під затишними деревами нам дозволили пообідати. Це також було незвично і урочисто, бо діти і дорослі виставили усі свої «припаси», які поділили так, щоб кожному вистачило шматочок. І не було тоді учнів і вчителів, була єдина християнська родина, яка після спільної молитви підкріпила свої сили і продовжила поїздку. Ще здалеку всі побачили чудовий, урочистий Свято-Борисо-Глібський храм жіночого монастиря, який було збудовано в 1905 році на честь перших руських святих, канонізованих як Руською, так і Константинопольською Церквою. їх життя — зразок любові до ближнього, який вчить нас не платити за зло злом, навіть під загрозою смерті. Нещодавно, 15 квітня 2012 року Свято-Борисо-Глібський монастир відсвяткував 15‑річчя заснування, а 20 липня цього року виповнюється 15 років як чудодійно під час Божественної Літургії обновився у вівтарі старий потемнілий образ Спаса Нерукотворного, який рішенням Святині рідного краю... Священного Синоду Української Православної Церкви від 28 жовтня 1997 року визнано чудодійним. Помолившись перед чудодійним образом Спасителя, набравши води з святого цілющого колодязя, купивши в дорогу смачні монастирські пиріжки, ми вирушили додому. Піднесені, сповнені вражень і знань про історію чудодійних святинь нашого рідного краю, ми попрощались із родиною лелек, які вже багато років навесні оселяються у високому гніздечку біля монастиря, відчуваючи благодать і присутність Господа у цьому святому місці. Повертаючись до рідної Данилівки, діти і дорослі із сяючими обличчями наперебій нагадували один одному про затишну, віками молитовно освячену Нижню Озерянку, про головну святиню нашого краю Озерянську ікону Божої Матері, джерело і купальню, згадували незвичної архітектури каплицю у Спасовому Скиту і лагідних гостинних черниць Свято-Борисо-Глібського монастиря, яких захищає Сам Господь через оновлений образ Спаса Нерукотворного. Радість переповнює наші серця, бо ми відкрили для себе, наскільки намолений наш край, в монастирях і храмах якого стільки чудодійних святинь. Хочеться висловити щиру подяку протоієрею Андрію Кір’янчуку за такий чудовий подарунок, а учням і вчителям ЗОШ № 96 за прагнення постійно духовно збагачуватись і зростати…

 

Л. І. Коптєлова,

вчитель християнської етики ЗОШ № 96,
Велика Данилівка
 
 
 
Другие новости по теме:

  • Незабутнi враження...
  • Духовна спадщина
  • Святковий подарунок дітям
  • Ювілейна осінь...
  • Підсумки літа




  •  
      Просмотрено: 4517 раз Просмотров: 4517 автор: and 19 июля 2012 Напечатать Комментарии (0)